Колись на цьому місці був старий військовий форт, потім трамвайне депо, а з 1973 р. знаходиться одна з найвідоміших і найвідоміших будівель у світі, яку 20 жовтня 1973 р. відкрила сама королева Англії Єлизавета II. За його незвичайну форму сіднейський театр порівнювали з китом, викинутим на берег, застиглою музикою, про яку писав Ґете, з дев’ятьма великими вухами та казковим галеоном, що відбуває в країну ельфів, і навіть із дев’ятьма черницями, які грають у футбол.

На початку 50-х в Австралії відбувся міжнародний конкурс на будівництво нової будівлі опери. Нікому ще невідомий архітектор із Данії Йорн Утцон представив свій новий проект, заснований на традиціях храмів ацтеків, зовні схожий на величезний вітрильник, з трьох боків оточений водою. Його проект був визнаний найсміливішим і став переможцем, проте відразу стало зрозуміло, що роботи чекає багато. Планувалося, що на його будівництво піде 4 роки, але їх знадобилося цілих 14. Пов’язано це було здебільшого зі зведенням даху, який на ті часи не мав аналогів. Цілий рік пішов лише на комп’ютерне проектування та розрахунки. У результаті дах був споруджений і покритий більш ніж мільйоном плиток білого та бежевого відтінків. Здалеку здається, що дах ідеально білий, але при різному освітленні її колір суттєво змінюється.